Оксана Мазур. Пуанти

Мої пуанти повні битого скла

я розумію андерсенівську  русалоньку

я розумію усіх нас навіжених жінок-балерин нащодень

бо ми таки балерини над прірвою

в переповнених маршрутках

в офісній сірості

біля плити вигадуючи з нічого делікатес

мріємо про боа обіймів_не_з_обов'язку

і діаманти вдячних слів «ти найкраща»

чогось так важко буває дочекатись найпростішого

Мої пуанти повні битого скла…вкотре

Стогін вганяю багнетом – найглибше аж до ядра клітин

Танець приречений на бездоганність

інакше принц мене не помітить знову

не розпізнає по черленості слідів таку зайву йому жертовність

він принц. У нього все ок і без мене

яка користь з фарфорової танечниці в маєстаті?

Лишень зіпсутий паркет бальної зали

Дайте води

хоч хлюпніть в обличчя абощо

принц їде на полювання така в них принцна робота

поки вони керують світом ми керуємо горнятками і банячками

робимо уроки з дітьми

плачемо через придирки шефа

економимо на мереживну білизну (раптом принц згадає тонку балеринку?)

мої пуанти повні битого скла. І воно з біса кольорове

що тут скажеш – я сама вибирала свої пуанти

своє фламенко

от лиш принц звалився на мою голову невчасно

1.02.13