Шкіра її – медова.
Шкіркою з апельсина
сходить на небо
довгий,
довгий
день.
І щоранку, липка і сонна,
в найспекотнішій з цих палат,
вона чує, як Френк Сінатра
ніжним голосом телефону
її будить: «Strangers in night…»
І здається – немає ґрат.
І коли вона бродить алеями,
лікарняні голодні пси
підставляють її долоням
холодні свої носи –
немовби сліпі в Галілеї
очі – пальцям Христа,
неначе благають в неї
спасіння для себе. Та…
Що ти ховаєш, Аліно,
поміж своїх лопаток?
Що затискаєш міцно
поміж тоненьких ребер?
Що тобі пнеться в спину
і заважає спати?
«Never, - Сінатра шепче, -
never, Аліно, never.
Ніколи тобі, дитинко,
не випурхнути за ґрати,
навіть коли проб’ється
те, що поміж лопаток –
пір’ям огорне спину,
вибухне поміж пліч.
Нащо тобі, Аліно?
Скоро настане ніч.
Нащо тобі, дитино,
світ з того боку ґрат?
Strangers in night, Аліно.
Strangers in the night…»
дуже все вивірено, все взаємно дуже пасує - ритми, рими, розбивка на куплети, довжина рядків, граматика речень, ну і лексика, ну і вплетено в ідею дуже майстерно
ВідповістиВидалитиклас, одним словом
Відано, дякую. Якщо усе пасує - значить, сукню скроєно і пошито правильно.
Видалититак, мені теж подобається. справжня вистава.
ВідповістиВидалитиВистава передбачає зримість - отже, образи було візуалізовано. Дякую!
ВидалитиУсім дякую за відгуки, але: у нас на Літ. гуральні існує містика? Бо вірш "Сінатра" у суботу 9 лютого я не публікувала - хоча б тому, що в цей день не мала доступу до Інтернету.
ВідповістиВидалитиЯкщо виключити роздвоєння особистості, то єдине пояснення, яке мені бачиться: вірш знаходився на блозі у чернетках, і хтось натиснув кнопку "Опублікувати". Таке можливо?
Звісно, залишати свій текст у чернетках - необережно з мого боку, але я, по-перше, не знала, що він доступний для перегляду будь-кому, а по-друге, не передбачала, що хтось візьме на себе функцію публікування моїх творів. При чому, не вивірених до кінця.
У будь-якому разі, мені хотілося б самій визначати, що і коли публікувати на сайті.
То є якісь пояснення цьому факту?
зразу не зрозуміла в чому справа, а тоді дійшло. я якраз у суботу чистила чернетки вже опублікованих віршів. напевно, торснула за компанію і твою. приношу свої вибачення, треба бути обережнішою. ти цілком можеш видалити вірш, або поредагувати його, або, якщо хочеш, опублікуй якийсь мій недоправлений. можу тобі на пошту скинути один з таких.
ВидалитиНік, тепер усе зрозуміло. Видаляти текст я не буду - врешті, я сама збиралася його опублікувати, але поки не наважувалася. Будемо вважати те, що сталося, необхідним для цього штурханом).
ВідповістиВидалитиА стосовно публікації твого недоправленого... Око за око, вірш за вірш?) Ну, я подумаю над цим. Цікава могла б вийти акція, я гадаю:).
Гарний дуже текст!
ВідповістиВидалитиСпасибі, Світлано.
ВідповістиВидалити