тріщини душ
обростають вузликами
шорсткої березової кори
сік життєдайний
гоїть вітрові крила
поранені об гостряки
осколків розбитих надій
синя плахта неба
задивляється степові в очі
лягає на полотно стежка
мережана сонячним світлом
переплетена затінком вечорів
що були колись
сталися
і відійшли
забрунькують молоді пагони
і лише вітер знатиме
що мелодія
струменить
крізь чутливу мембрану болю
тріщинами душ гулятиме вітер
мелодії що він їх витворить
стануть полотнами
виткано буде узір
складений зі слів
чорним_по_білому
Немає коментарів:
Дописати коментар