босий вірш

переходиш вереснем
як мостом понад полонинами
трави на них пахучі густі
вітер бавиться чубками буків
там у долинах назбирує 
повні пригорщі роси
а тут поміж вершин розсипає
перлинами встеляючи 
твою дорогу

ступаєш боса
бо вересень не пустить
стати на той міст у чоботях
мусиш їх залізних стоптати
світами за думкою мандруючи
аж перейдеш свої сім доріг
відтерпиш сім бід
відспіваєш сім пісень проминальних
попрощаєш час
перестанеш ловити шкірою
колючу тривожність хвилин

сонце барвами мідними грає
у кожній перлині посіяній вітром
тобі під ноги

переходиш вереснем
як мостом
помежи час
попри люди
попід небо

живеш життя