Олександр Пушко. * * *

покликав
раз
удруге
і востаннє
знітився
захід
де той клятий
схід
невизнаний
невпізнаний
не загнаний
модерний
день
сторчма летить
у світ

змішались кольори
червоний
жовтий
білий
немовби сон
цей

а на долоні
на дивнім перехресті
ліній
пурпурне
сходить сонце